Оригинал:
Можливо ми і втомлені, матусі особливі,
Бо сіємо любов свою, зерном багаті ниви!
Зернятка то є діточки, для нас - завжди маленькі,
Що тягнуться до сонечка, до рідненької неньки!
Можливо й заклопотані, у русі аж до ночі,
Турбуємося з радістю, щоб наших діток очі
Від посмішок, як вогники, не гасли, а палали,
І щастя, й подарунків у житті було б чимало!
Про біль сказати можемо, а можемо й змовчати...
Матусі особливі ми, бо й діти - незвичайні!
І дуже-дуже хочеться, щоб їх приймали всюди,
Щоб щирими, привітними були до діток люди!
Можливо ми й не зможемо для цього все зробити,
Останні сили витратим й здоров'я, тільки б діти
В добрі, в любові виросли, знайшли себе в країні,
Проміння б тепле гріло їх, плекало небо синє!
А матінки потрібні всім розкуті та веселі,
Гарнесенькі, усміхнені, щоб сяяли оселі
Від чар, краси! Щоб затишок і лад в родині кожній
Був прикладом! Матусі ми усі - непереможні!!!
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
Возможно, мы утомлены скорее, чем счастли'вы:
По жизни сеем мы любовь – зерном наполнить нивы.
А зёрна – наши деточки, всегда нам – немовляты*,
Что тянутся всё к солнышку да к матушке – до хаты!
Возможно, все мы в хлопотах, в движении до ночи,
Заботимся приветливо, чтоб наших деток очи
Улыбки огонёчками не гасли, а пылали,
От жизни чтоб подарки не смущаясь принимали!
Боль выразить сумеем, промолчать мы тоже можем...
Особые мы мамочки, коль наши детки – тоже!..
И нам всем сердцем хочется, чтоб приняли их всюду,
Чтоб щедрыми, открытыми к кровинкам были люди!
Быть может, не получится всего добиться верой,
Но силы и здоровье мы потратим полной мерой,
В любви чтоб дети выросли, не стали чьей-то пылью,
Лучи чтоб согревали б их, купая в неба сини!..
А мамочки нужны таким – кто станет с этим спорить? –
Светились чтобы радостью, улыбками подворья
От чар, красы! Чтоб мир, покой и семьи все едины,
Примером будь!.. Ведь мамочки всегда непобедимы!
05.05.2019
*- грудные дети(с укр.)
Фото Автора