О, місто моє, ти із каменю квітка,
Що парость бетонну у небо здійма.
Жива, неповторна, яскрава лелітка,
Краса життедайна і ніжність сама.
У завтрашній день, як у Всесвіт безмежний
Ступаєш упевнено, радісно ти.
Життя на долоні несеш обережно
У дивні, майбутні, далекі світи.