Мені вже майже зовсім не болить.
Від горя, туги не заламую я рук.
Вчорашнє жовтим листом облетить
І тінню із гілля здетить дзьобатий крук.
На серці а ні болю, ні жалю,
А у душі осінній грає промінець.
Я знов сміюсь, радію і люблю.
У всього, зазвичай, початок є й кінець.
Моя негода вщухла, не шумить
І не гірчить моє життя вже гірчаком,
І кличе жовтень, листям шарудить,
Хитає гілкою до мене за вікном.