(На Фоміну неділю)
Ти атеїст, я знаю брате,
Не віриш, що Ісус воскрес,
І щоб тебЕ переконати,
Це діло дуже непросте.
Але зроблю іще я спробу,
Привівши аргумент такий -
Ти знаєш, що Христос із гробу
постав і тОму є свідкИ.
Окрім жінок, Ісус воскреслий,
Являвся людям багатьом,
Але я мову тут повЕсти,
Хочу про тих дванадцятьох,
Що учнями Ісуса звались,
Один Його, як звісно здав,
А інші в муках постраждали,
За віру, кожен смерть прийняв.
А хто з них, як свій шлях закінчив,
Тут вигадок, повір нема,
Про це і Біблія нам свідчить,
Й правдиві теж переданнЯ.
Лише один з них не загинув -
Своєю смертю вмер Іван,
Але він тАкож не уникнув,
Тортур, в’язниці і страждань.
А більшість з них були розп’яті,
З хвалою Бога на вустах,
І рахували то за щастя,
Померти в муках за Христа.
Ніхто з них віри не відрікся,
Хіба ж не каже це про те,
Що вони дійсно були свідки
тогО, що наш Господь воскрес.
Бо сам подумай - за неправду,
Якби їх Вчитель не воскрес,
Піти на муки і на страту,
Який був учням інтерес.
Чи сам би ти життя свідомо
Віддав за вигадку б якусь? -
навряд, я пОгляду такого ж,
То ж брате знай - воскрес Ісус.
Вони все бачили ті свІдки,
Тому і вірили, та всеж,
Ми їх блаженніше, оскільки,
Не бачивши, ми вірим теж.