-1-
Морило хміллю в скронях жваво,тинялись п'яні парубки,
Потроху смакували сало,на вус мотаючи плітки.
Дзвіниця свято відбувала,та, зосередившись ,мороз
Лупнув,щоб не було замало ,із голомозих знявши лоск.
Базар гуде,говорить людство,торгують “ пави” і старці.
Он там -- церковне, там -- розпутцтво ,інструмент, їжа чи штанці.
Гомонять,наче в лихоманці і робітник і прокурор.
Емоцій дикі - дикі танці,умова ,де біснує вор.
Ось,небагато простолюду, наторгувавши досхочу,
Всяк проклинаючи негоду увагу надають млинцю.
Он там пивко тараню смокче, шашлик смакують, пампушки,
Первак на перці -- шлунок квокче ,просить в закуску пиріжки!
Та день, сивухи наковтавшись ,до вечора поплентавсь з Богом..
Пороз'їжджались, поховались -- хто паничом став,а хто лохом!
-2-
До Києва ,з базару їде душ змерзлих може з двадцять п'ять
І кожен трішечки радіє, що зміг з комфортом “ погулять”.
Маршрутка пахне нафталіном, музика шпарить на еф- ем..
Народ, дедалі,скаженіє розігріваючи слівцем.
Всім вибори муляють розум,у винуватців повно вад.
Як Лебідь, Щука, Рак із возом -- своєму розуму всяк сват!
Глузують опонентів лави,росперезались не на втіху.
Якби умови не зважали -- сусіду підпалили б стріху!
За Януковича горланять, за Ющенка хтось дулі тиче.
Баби, як гади,аж сичать,чи дьоготь, мед -- хто як підлиже.
На цей вертеп ,сивий дідок, дивився довго,без упину.
Мабуть терпець урвавсь,чи строк вставати стало на зупинку.
Поплентавсь важко до дверей,просив: “ Тихіше,добрі люди,
Надам я декілька вістей,звільню з таємної Вас туги!
Як буде сказано -- то край і час шалений нас розсудить,
Бо перед Вами не простак -- від слави віщуну лиш нудить!
Тож ,буде Ющенко правий у перегонах президента,
Однак, заляканий , в страхи ,віддасть до рук все опонента.
Той гори золота вкраде ,а жид , в крові ,помиє руки,
Й до влади солодко прийде ,війні братерській тягне руки!
А кого виберете Ви, весна зустріне цвітом саду,
Та полякаються пани і підло вдарять його ззаду.
“Солодкий” вихр війни підніме ,бо крові хоче той упир
І якщо будете клонитись, не бачить волі Вам та мир!
Чи хочте вірити,чи ні,та небеса такої думки,
Вже грунт давно дозрів війні,лаштуйте труни та пакунки!
Як буде Божий посланець Вами недовго керувати,
Може й здобудете Раєць -- фундамент для спільної хати!”
Якийсь мужчина сумнівався,просив громаду не дурити.
Якби старий між кимось знався -- брехливих повно в нашім світі!
Гомонить далі сивий дід, словом віщунським до паноцтва :
“ Мерця везтиме ваш сусід,з сумнівами,щодо пророцтва!”
Стелився шлях до віщуна, а люди з остраху гнітились.
З годину діда вже нема, думки в одну докупи збились.
Дорога повна сподівань,вирує десь назустріч лихо.
Покликала за обрій жаль й тривога тягне сили тихо.
-3-
Спішить в столицю пасажир,день навантажився на скронях,
Водій -- службовий поводир,наше життя в його долонях!
Раптово фари на дорозі знайшли понівечену шину,
А далі, у сюжетній драмі, видно скалічену машину.
Сержант ДАІ просив спинитись,бо до лікарні довезти
Потрібно жінку і молитись,щоб їй із світу не піти.
Сама зайшла,тихенько сіла,на вигляд -- наче все гаразд.
Маршрутка вітром полетіла і в потерпілій ніби лад.
Та як столичного асфальту торкнулись шини,то мерця
Везли налякані від мару, бо гра сюжетів є життя!
Чи грають долями видіння,бо всякий все ж таки сліпець.
У владі ,в кого є, везіння,та є над нами і Отець!
Він скупо любить,тихо каже ,дає, а потім відбира.
У праведність лиш сам відваже, чи сушить ,або залива.
А суєта-- базарна цінність, політика -- оманний хміль.
Лиш праведна спокою Вічність,що відлива із серця біль!