Який сьогодні зорепад,
що не кохати я безсила.
І ніч солодка на губах
мені до ранку шепотіла,
що так любити - тільки раз
і тихо марити безсонням.
І зорі падають до нас
і завмирають на долоні...
Немає вранішніх дощів.
Немає відчаю і зради.
А зорепад в моїй душі
такий гарячий, наче справді
любити можна тільки раз,
що тільки раз кохають щиро.
Допоки цей вогонь не згас,
своє запалимо сузір'я.
Я засинаю і у сні
іду по квіти у долині.
А ти ввижаєшся мені,
здається, кожної хвилини.
І так любити - то на гріх,
на гріх солодкий і на диво.
А зорі дивляться згори...
І не кохати - неможливо...