бий на сполох

бий на спохох, щоб слово ожило;
бо непочуті будуть вірші,
вони сильніші тієі тиші,
що несла в душі нам своє тепло.

І память річкою тече,
і береги, і круті пороги,
а сердце все болить, вогнем пече,
терпіти біль уже не має змоги.