Вже свічки запалили каштани
І на варті стоять край могил.
У підніжжя палають тюльпани.
Тиша, лиш шепотить щось ковил.
Він похованих тут - пам'ятає.
Як стояли, щоб звіра спинить,
Як розхристаний вітер шугає,
Наче хоче від куль захистить.
Та, мов скошені падають в трави,
А позаду громами: - " Ура!"
Це забути не маємо права.
Не прийшла забуття ще пора.
В кожній хаті, у кожній родині
Втрати рідних ятрять і печуть.
До могил, по травневій стежині,
Наші болі їм квіти несуть.