Смеркається, спиняє тиха ніч
минулого сум'яття каруселі.
Малинові мазки на чистій стелі
сумних небес, а канделябри свіч
ще не горять, лише зоря одна
крізь поволоку синю проглядає.
Хтось поступово поза небокраєм
запалює свічки. Чия вина,
що нарізно у чарівну цю мить,
коли вмирає світ у лоні ночі,
коли душа лебідкою тріпоче,
у безвість оксамитову летить
і задихається від смутку на краю
прекрасної мелодії-піано.
До тебе, як до неба, мій коханий,
не дотягнутися... Та я - люблю...
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
http://www.stihi.ru/2019/06/17/158
Смеркается…склоняется к руке
Сумятица из прошлой карусели.
А канделябры свеч не разгорелись.
Малиновы мазки на потолке
Небес…и с них звезда всего одна
глядит иссиня с поволокой томной.
Но кто-то не спеша за окоёмом
жжёт свечи загодя…и чья вина,
что – порознь в тот магический магнит:
вот-вот – и свет угаснет в лоне ночи,
когда душа лебёдушкой простро'чит
всю бездну бархата... стремглав летит
и задыхается от грусти – я стерплю –
загадочной мелодии-пиано…
Мне, как до Неба, до тебя, желанный,
не дотянуться…всё же я – люблю…