Рыдает осень Ладомир Михайлов

Вера Бондаренко-Михайлова
Оригинал
http://www.stihi.ru/2014/11/11/2559

Рыдает осень
Ладомир Михайлов

Рыдает осень ветром беспокойным
И слёзы льёт отчаянным дождём.
Бедняга тополь, тополь оголённый
Склонился над истерзанным листком.

Размыты краски серостью тумана.
Торит к зиме прохлада грустный путь.
Шатаюсь я, не потому, что пьяный -
Мне радость лета больше не вернуть.

Грущу. В ненастье тёплые картины.
И не пишу давно уже стихов.
В душе все мысли, будто бы руины -
Печаль ведёт на поводке грехов.


Переклад  мовою  Віри Бондаренко

Голосить осінь вітром відчайдушним
І сльози ллє пронизливим дощем.
Тополя бідна, гола й простодушна,
Схилилась над потріпаним плащем.

Розмиті фарби сірістю туману.
Торує прохолода шлях зимі.
Хитаюсь я і не тому,що п’яний –
Не вернуться у літо дні мої.

Нудьга. Змарніли теплії картини
І не пишу давно вже я віршів.
В душі всі думи, нібито руїни –
Печаль веде на повідку гріхів.