http://www.stihi.ru/2018/05/17/6006
Оригінал:
Коли ніч пливла в мерехтінні,
Коли роси спадали у трави,
І блищали смарагди, а тіні,
Нас нітрохи чомусь не лякали,
Ти гукав мені: - Вийдеш, кохана?!
З того, з іншого берега річки.
Й танцювала, озувши, поляна
Цвіт – зозулині черевички…*
Від роси промокали в нас кеди,
І носив мене ти на ручках!
Губи наші, мов змазані медом,
Цілувались то ніжно, то рвучко.
Розлітався наш сміх над рікою,
Як в люстерко дивилося щастя...
Ой, чому ж то воно за водою
Відпливло? Чом пора вже прощаться?..
Вже малина рясна рум’яніла,
Соромливо потупивши личка…
Я тебе зупинить не зуміла -
Відцвіли золоті черевички…
*Зозулині черевички (Башмачок Киприды - богини Любви)
Перевод с украинского Светланы Груздевой:
В час, как ночи мерцало свеченье,
В час, как росы спадали в траву,
Изумруды блестели, а тени
Не страшны были нам наяву,
Окликал ты меня: – Выйди, слушай! –
С бережка, что напротив, реки.
Танцевала поляна, обувшись
В цвет – кукушкины то башмачки…
От росы промокали кроссовки –
И носил ты меня на руках!
Губы наши медовой подковкой
То сливались внахлёст, то слегка…
Разлетался наш смех над рекою,
Счастью вечно, казалось, пылать…
Почему же оно за водою
Безвозвратно отправилось вплавь?..
И малина румяная спела,
Так стыдливо потупив бочка…
…А сберечь я любовь не сумела:
Отцвели башмачки на века…
Аватар Автора оригинала