Петко Братинов
ПОЕЗЇЇ
Не кисни, що б не діялось довкола,
під тим,
хто притискає до стіни.
Образливо з коня упасти долу.
Але ж падіння – ґрунт для новизни.
Й тоді сміливця
зможеш зрозуміти,
для кого й камінь – наче плід, затим,
що келиха з вином не дасть розлити.
Хіба що плисне він життям своїм.
Життям, в якому дивного чимало,
а ти прадавнє
зберегти б волів.
… Між тім у пітьмі сунеться навала
чужих несамовитих жеребців.
(переклад з болгарської – Любові Цай)
***
Оригинал:
Петко Братинов
НА ПОЕЗИЯТА
Не се разплаквай никога пред оня,
притиснал хитро
твоите гърди.
Обидата е падане от коня.
Но падането нещо ще роди.
И ти ще разбереш
мъжа на риска.
За този мъж и камъкът е плод.
Той няма с чаша вино да те плисне.
Той може да те плисне със живот.
Животът, за който ти не подозираш
и още яздиш
древните скопци.
...А в мрака продължава да напира
страстта на отчуждените жребци.