(Я вірю в те, що Ви - ще юні…)
Роки летять, немов години,
І часом посріблило скроні,
Душа ж – юнацька у людини
Та всі у вічності в полоні:
Вас, як студентів, мов учора,
У снах до дошки викликаю…
Якщо сумую до вечора,
То з ранку – мрії вже плекаю!
Що я – про себе? Тут все ясно:
Підкралась, мабуть, тихо старість…
Що запросили – вдячний красно!
Та розкажіть, що з Вами сталось,
Бо тридцять років вже злетіли –
У мріях, спогадах й коханні,
Чи досягли, чого хотіли?
Це – залишається питанням…
Хтось досягнув, а хтось – помріяв,
Бо для людей не так й важливо,
Хто шапку влади з Вас поміряв,
А хто щасливий – як людина!
Я вірю в те, що Ви – ще юні,
Бо грають так звабливо очі!
Й Амур торкає серця «струни»,
Тож побажати вдачі хочу,
Бо рік злітає, мов година,
А скроні з часом побіліють,
Скажу, як з досвідом людина:
Хай Ваші рідні – не боліють!