Кінець робочого дня. Новий рік уже ось-ось, а на голові, наче чорти гопака танцювали! І хоч сонце вже давно сіло, зима ж, я таки вирішила забігти до перукарні, як завжди - в останню хвилину, коли вже далі відкладати нікуди. Думаю собі:"Зараз швиденько забіжу в парікмахерську (у нас кажуть тільки "парікмахерська", а не якісь там западенські "перукарні"; навіть новітня назва "барбершоп" не прижилася, все одно - "парікмахерська"), підправлю свій "каскад", та й додому. Ага... зараз... швиденько... Ну ви ж пам'ятаєте? Новий рік... Останні дні... Звичайно, всі майстрині зайняті, бо такі ж розумахи, як я, теж приперлися ледь не в останній день "наводить красоту".
Оце думаю, дарма пішла, та ще й з торбами, бо Новий рік же, зробила закупи до святкового столу. Поставила торби, відхекалася, та вже й збиралася йти додому нестриженою, коли одна із майстринь, розвернувшись в напрямку "чоловічого салону", питає:
- Лєна, женську стрижку зробиш?
- Та без проблєм! Зроблю! Ідіть сюди, женщина!
Я зраділа! Ну ви ж пам'ятаєте? Новий рік... Останні дні... Оце думаю, пощастило! Хапаю свої торби і з піднесеним настроєм стрибаю до "чоловічого салону". Всілася, кажу:
- Мені оце трошечки "каскад" підправити.
- Щас все зробимо! - каже парікмахерша і упевнено береться до роботи.
Грає заспокійлива музика. Ножиці мелькають над моєю головою, немов у Едварда, ну отого, що з фільму "руки-ножиці". За мить, оглянувши свою роботу, парікмахерша невдоволено кривиться:
- Щось отут довге... Хм... Тепер тут коротке... А тепер треба ще ззаду зняти... Хм... щось не дуже... А давайте ще отут приберемо... А отут зверху зріжемо...
А так як у парікмахерші Лєни слова з ділом не розходяться, а "руки-ножиці" впевнено літають над моєю багатостраждальною головою - я ледь встигаю запитати:
- Може вже досить? Бо мене вдома не впізнають!
Парікмахерша, не відволікаючись від процесу (видно, що людина любить свою професію), заспокійливо муркоче:
- Ну отут ще підрівняємо... Тепер філіровочку... Хм... Що ви там казали? "Каскад"? Хм... Щось воно вже не дуже схоже на "каскад"... Та нічого (вигукує радісно майстриня)! Відросте! Женщіна, з вас 60 гривень.
Все сталося так швидко, що я навіть не встигла усвідомити всю "прєлєсть ситуації". Ну ви ж пам'ятаєте? Новий рік... Останні дні... Я мовчки розраховуюся, забираю торби, і вже по дорозі до мене починає доходити, що до Нового року воно точно НЕ ВІДРОСТЕ!!!
Прийшла додому, і з виглядом приреченого до страти, зняла шапку... Що тут було? Вся родина реготала і плакала одночасно! Тепер дивлюся на себе в дзеркало і думаю, який костюм обрати до Нового року. Сумніваюся з вибором... сніговик, буратіно чи зайчик? А що порадила б парікмахерша Лєна? Шоб вона була здорова!
Не ходіть у парікмахерську, коли сонце вже сіло. Погана прикмета.