Ти мій словник обмежених бажань...
моя кохана чорно-біла квітка...
під зливою ми цілувались влітку,
гарячий вітер дні для нас гортав
і малював блакитним сіре небо,
рожевим – мальви, білим – плями хмар...
а на стіні пожовклий календар
сміявся морем...
більшого не треба...
в одвічних днях... сховай мене від себе,
веселко чорно-біла, монотонна,
хай пахне ранок кавою та льоном,
і без думок, що буде знову серпень
стелити простирадла обгорілі,
неначе накрохмалені та сніжні,
щоб малювали ми до ранку ріжні
полотна...
поцілунками на тілі...
Моя фотография...
Перевод:
Ты мой словарь желаний ограниченных,
мой любимый черно-белый цветок,
под ливнем мы целовались в июле,
и знойный ветер дни для нас листал
и рисовал голубым серое небо,
алым - мальвы, белым - облачные пятна,
а на стене пожелтевший календарь
смеялся морем...
большего не надо...
ты спрячь меня от себя во всех этих вечных буднях,
радуга черно-белая, монотонная,
пусть пахнет утро кофем и льном,
и без мыслей, что снова будет август
стелить нам выгоревшие простыни,
как будто накрахмаленные,
чтобы рисовали мы до утра картины
поцелуями на теле...