Никола Герджиков
Я не можу збагнути, чому,
я не знаю, не знаю, не знаю,
руку як простягну у пітьму –
видається: торкаюся краю.
Я не можу збагнути, чому,
я не знаю, не знаю, не знаю,
щойно в серце кохання прийму –
почуваюся, нібито в раї.
Я не можу збагнути, чому,
я не знаю, не знаю, не знаю,
щойно тугу відчую німу –
завмираючи, вірш я складаю.
(переклад з болгарської — Любов Цай)
***
Оригинал:
Никола Герджиков
Аз не зная защо е така,
аз не зная, не зная, не зная,
но протегна ли в мрака ръка –
имам чувство, че стигам безкрая.
Аз не зная защо е така,
аз не зная, не зная, не зная,
но усетя ли в мен любовта –
имам чувство, че вече съм в Рая.
Аз не зная защо е така,
аз не зная, не зная, не зная,
но усетя ли в мене тъга –
трябва стих да напиша. Така е.