Вірити в перше розквітлеє слово:
Дивна природа повірить в життя...
То гомоніла гілками діброва,
Файний метелик зірковий літав.
То шепотіла травичкою нічка,
Дивно молила: любилася я
Небом, землею... поглянути в вічі,
Де розквітала країна моя
Сонцем і зорями, Місяцем, щастям...
Знову приходить чарівна весна!
Бачиш? Сьогодні метелику вдасться
Трави торкнутися й ставу до дна?
Сяде істота немов на камінчик,
Тільки сидить на травиночці він,
І заплітає весна дивний вінчик,
Чується бджілки щасливий спів-дзвін.
Вірити в перше розквітлеє слово:
Світла погода здійметься – дива!
То шепотіли квітками чудово
Милі діброви сьогодні для вас!
Знати, здійметься маленька істота
Прямо до неба, злетить в небеса!
Нічкою й Місяцем літечко ходить,
Стелить тумани сьогодні, й роса
Знову упала тобі у долоньку,
Квітка латаття любується все,
Має природа і сина, і доньку,
Гучно мелодія джмеля росте!
Бавить травинку комаха крилата,
Вабить кохання цілунком тебе...
Буде конвалія веснами гратись,
Літо чарує, торкнеться небес.
27.04.2019. 13:40.