***

Анна Щербак
Сонце йде за небосхил.
Сонце — світло. Сонце — пил.
Сонцю боляче плисти.
Сонце спалює мости.
День стікає в прірву. Там
Кров — томатний сік на смак.
Стиглі вишні. Дикий ліс.
І Чумацький шлях навскіс.
Вікна — очі. Зорі — сон.
Корабель — це мій балкон.
Щоб плисти над містом в ніч.
Не торкаючись узбіч.
Не шукаючи себе.
Корабель пливе... пливе...
Розбивається. І час.
З клаптиків збирає нас.