Иду в Любовь по краешку зимы,
По линии незамкнутого круга,
Стараясь разорвать объятья тьмы,
В которой мы ослепли друг без друга.
Отчаянья калёная стрела,
Разлукою раскрошенные годы...
В душе – надежды стылая зола
И ржавые отметины от йода.
Иду к тебе, не замедляя шаг,
Назло судьбе, не доверяя слухам.
Взашей гоню неверие и страх,
Вспоров тоски уродливое брюхо.
Иду в Любовь по краешку зимы,
Шальному марту открывая двери,
Где Я и ТЫ звучат аккордом – МЫ
И каждой ноте в этой песне верю.
31 июля 2019 года
ЗИМИ КРАЄЧКОМ Я В КОХАННЯ ЙДУ …
Зими краєчком я в кохання йду,
По лінії незамкненого кола,
І розриваю темряви біду,
Де ми в розлуці бачим дуже кволо.
І відчаю ятрить нас буревій,
Й без зустрічі лишає нас негода…
В душі – остигнув попіл від надій
Та поржавілі позначки від йоду.
До тебе йду вже зиму не одну,
Чуток і долі я долаю жорна.
Рішуче страх з невірою жену,
Нудьги роздерши черево потворне.
Зими краєчком я в кохання йду,
І березень шалено тягне в вирій,
Де Я і ТИ – це МИ в однім ходу,
Акорд, якому я безмірно вірю.
________________________________________
© Переклад із російської Михайла Лєцкіна