Оригінал:
Просто жити...
Вставати ранком, пити каву, перелічити хмари і дивитися в вікно.
Посміхатися. І говорити слова ніжності. Кожному - лише його. Слова не всім підходять одинакові.
Слова теж мають свою вагу і розмір. Ніби сукня. Чи черевички.
Любити життя. Просто любити.
За те, що можна з улюбленої філіжанки випити в ліжку кави і накритися старим пледом.
Радіти життю. І думати про смерть.
Коли ти про неї думаєш - розумієш, що ти залишишся колись один з нею наодинці. І в твоїй долоні будуть лише спогади.
Уявити себе поруч неї. Хіба тоді буде важливо, що ти боялася зробити якусь дурницю?В році 12 місяців. Це всього одна осінь. Це ж зовсім мало!
Листя падає і вмирає. Вбирає останній раз всі фарби сонця. Ніби випиває так, що забарвлює свою душу.
І бачиш її. З косою... А вона лишень прибирає рай. Щоб було чисто. Там завжди чисто.
А за душами прилітають Янголи...
© Вiдочка Вансель
Рифмованное переложение мовою Светланы Груздевой:
Найцікавіше, мабуть, просто жити.
Сварити каву вранці, подивитись
В вікно: що робить завіконний світ…
Почути: в серці ворухнувся ти,
А слідом ніжності простий мотив…
Лише для тебе він, мій Заповіт.
Вагове слово…ніби черевики,
Що приростають, начебто, навіки
Чи всупереч змарнілим почуттям.
Слова важкі бувають чи легкі,
Тонкі, як порцеляна, чи тривкі,
Як наша сутність суто є життям.
Йому радіти – це найголовніше,
Бо що у цьому світі є ціннішим
За миттю, що, народжуючись в нас, –
В майбутнє із минулого вінтаж,
Що зробить неповторним антураж, –
Оновлення віщає в той же час!
…Так, листя неодмінно відпадає…
При цьому барви сонця всі вбирає –
Знаходиться під враженням душа!..
А та, з косою…прибирає Рай...
Про це в останню мить не забувай
і Янгола стрічати поспішай.
Аватар из Инета