Вони кажуть мені:
- Тут тепер і живи.
Я кажу їм, що десь в океані є острови,
небо там не буває кольору сливи,
коли плачуть їхні жінки починається довга злива
і легка їх хода не знає здешніх шляхів.
Як добратись туди на напружених крилах птахів?
Тіло тих островів, мов наш безтілесний морок,
безкінечно кровить їх вином,
навіть корок не допоміг,
перестанеш дихати і потрапиш туди за мить.