Чорна хмара повзе на Вкраїну,
затуляє вже сонце ясне
і чекає, коли я покину
рідну хату, що гріє мене.
Не піддамся повік чорній хмарі,
не покину домівку свою.
На душі, мов на справжнім радарі,
настороженість наче в бою.
І Вітчизні моїй крутобровій
на сьогодні відверто скажу:
– Тільки вірю я матері-мові,
тож для себе її збережу.