Візьми мене в свої обійми
Полтавський Лісостепе дивний…
По твОїм травам пройду босим,
омиють ступні їхні роси.
Блукаючи уздовж стежинок,
душа в них знайде відпочинок
від метушні в містах далеких,
де навіть, не живуть лелеки,
де не лунає крик пташиний,
що заворожує і плине
понад ярами та ланами,
понад блискучою рікою,
що манить, кличе за собою
впірнути у прозорі води,
та увібравши дух свободи,
злетіти пташкою у гору
до синяви твого простору,
де зазирнув у твОї очі,
тебе залишити не схочу!