Неописана краса.
Знову мені сняться полонини безкраї,
Золота між ялинами бродить вже осінь,
І пісня пташина стихає вже в гаї,
А нічка бурштинова літечка просить.
Покотилися зорі за синії гори,
А місяць за ними собі навздогін,
В снах коник, наш Мацько, зі мною говорить,
З дитинства до мене вертається він.
Сьогодні я знову поїду в Карпати,
Там я народилась, там маминий дім,
Для віршів слова там буду черпати,
Щем і радість сховаю у серці своїм.
Шумить там Сучава моя пишновода,
Діамантами світла зірок незгаса,
Чарівних Карпат – невянуча врода,
Молодої гуцулки – неописана краса!..
Автор: Н.П.Рубан.