БАРВІНКОВЕ
Із сірих буднів вималюю казку –
Вберу її в барвінки сині-сині.
Від долі не очікуючи ласки,
Збираю ясні дні до серця скрині,
На пам’ять, на роки їх відкладаю –
Барвінок хай плететься синьоокий.
Чи пам’ятаєш світлі всі розмаї,
І перші до кохання наші кроки.
Невже забув? Чи підкорився долі?
Буденність не фарбуєш в цвіт кохання.
На серці в тебе біль? …тверді мозолі?..
А в мене цвіт барвінковий світанням!
Перевод
Из будничности нарисую сказку –
В барвинок наряжу её я синий.
И от судьбы не ожидая ласки,
Безоблачные дни храню доныне.
В ларец души на память отложила –
Барвинок синеокий пусть плетётся.
Ты помнишь, как весной любовь кружила?
Забыл? И сердце вновь не отзовётся?
Не верю, что с судьбою ты не спорил.
И в цвет любви не красил дни ни разу.
На сердце боль?.. и твёрдые мозоли?
А у меня барвинок синеглазый!
Татьяна Тан