В цьому є гнітюча сила.
Як же ти незрозуміла?
Ти богата,ти вродлива,
Але доля,нещаслива.
Є і діти,і онуки,
Що скарбами гріють руки.
Так нахабно,так зухвало....
І усе їм мало,мало!
І коли їм буде годі,
При нещасному народі?
Розгребли усе навколо....
Не шкода народ,ніколи!
Рейдер,теж вони створили...
Підприємства захопили!
Зосім совісті не мають,
Людям щастя не бажають.
Все у них,лише собі,
Хай народ живе в журбі!
Ті пани,немов здуріли,
Із народа тягнуть жили!
Моло їм того,що є.....
Їм народне-То своє!
Україно,рідна мати!
Годі,трутнів годувати!
Вірю,буде в тебе Свято,
Заживеш і ти богато!!
Як повернуть все тобі,
Те,що забрано собі!