Летнее утро — Из Миколы Винграновского
Шмели в траве — столкнувшись! — лбами!
Попадали — ревут в траве.
Рассыпал звоны над шмелями
Там колокольчиковый цвет.
Навстречу просу из тумана
Плывёт светило из воды,
Где в сонме птичьих щебетаний
малиновый слонялся дым.
Гудел подсолнечник басами,
И для того, чтоб соня знал,
Ячмень медовыми усами
За лапку пчёлку щекотал.
Надев картуз из парусины,
Комбайн не мог понять никак:
- А что ж косить? Кругом — всё синее!
Где лён? Где небо? Где река?
Микола Вінграновський ЛІТНІЙ РАНОК
Джмелі спросоння — буц! — лобами!
Попадали, ревуть в траві.
1 задзвонили над джмелями
Дзвінки-дзвіночки лісові.
Повільне сонце на тумані
До проса випливло з води,
Де на пташинім щебетанні
Тинявся малиновий дим.
Лиш сонях спав, хоча й не мусив,
І ось за те, аби він знав,
Важкий ячмінь медовим вусом
Бджолу за лапку лоскотав.
У картузах із парусини
Комбайн комбайнові гукав:
- То що ж косить?
Воно — все сине!
Де льон? Де небо? Де ріка?