Плине час

Валентина Тараненко
Вірші із серця

Шукаємо Долю свою,
єднаємо знайшовши…
Ростимо, любим дітлашню,
та вірим - те найдовше…

Але, так швидко плине час,
вже діти й на порозі…
яка ж журба чекає нас,
коли дитя в дорозі…

Мов навпіл ділиться душа,
і крається серденько…
де сльози - батьківська рука,
відверто плаче ненька…

Хто вирушив в далекий край,-
батьків не забувайте…
Бо поки з дітьми, то ваш рай,
Вам тяжко?... Спочивайте…

Ми ніби птахи... у Житті
оселю покидаємо…
а потім, все Життя в ві сні,
батьківський дім шукаємо…