Пробач мені той березневий день
і спрагу губ, і жадібність долоней,
за те, що в піднебесній оболоні
нуртує коло весняних пісень.
Прости за те, що біль колись мине –
і злагодою зміниться напруга
нерозумінь і ворожбитка-туга
перед очима тінню промайне.
Пробач непередбачуваний час,
коли віч-на-віч вдвох посеред світу –
нікого більше – тільки ніч і вітер
зійдуться помолитися за нас.
Чи крига серця скресне? Так, чи ні?..
Пробач мою сентиментальну вдачу.
Тернову ж гілку Божий Син пробачив
за всі криваві сльози на чолі!
27. 08. 19