І за минулим плакати не варт.
Ліна Костенко
Невже це ти була колись моєю,
і я невже кохав тебе колись?
На ювілеї дарував лілеї,
і забобонам інколи коривсь...
Вдивляюсь у весільні наші фото:
ми там ще до нестями молоді!
Зтьмяніла на обручках позолота,
як наші світлі прагнення тоді.
Не витримавши перевірки часом,
ми розійшлись, мов в морі кораблі,
непримиренні ні Різдвом, ні Спасом,
на цілий світ зоставшися одні.
З тим спогадом на самоті б побути.
Достигле листя тулумбасить град.
Примарним мріям не судилось збутись -
бо вже на жовтяницю хворів сад...