http://www.stihi.ru/2019/09/06/3046
В броске окурок чей-то сгас…
И снова ночь накрыла улицу…
Заснувший город тих сейчас.
Сердечко замерло, волнуется…
Небес мерцает полотно –
Полно сентябрьских звёзд оно.
Моё утешное окно
Уснуло, ветром зацеловано.
А я, задумавшись, не сплю,
Мечтами в эмпиреях плаваю…
Бокал вина как будто пью
С чарующей меня отравою…
Пусть столько вёсен за плечами –
Люблю и сердцем, и очами…
Оригинал
Чужий недопалок потух...-
І знову ніч накрила вулицю...
Заснув весь люд. Завмер весь рух.
І страх закляк - у серці скулився...
Вгорі небесне полотно
Зірками вересня гаптоване...
Моє розчулене вікно
Спочило, вітром заціловане...
А я замислено не сплю,
Гвіздками до Небес прикутою,
Неначе мрійно келих п'ю
З найчарівнішою отрутою -
Хай стільки весен за плечима -
Люблю і серцем, і очима...
На фото Маргарита Метелецкая.