Це ще не осінь, вересень дзвінкий
Проштампував все крапельками сонця
Він вітряний, гарячий і легкий,
Обійми - павутинки-волоконця.
Цілує в губи перестиглу ніч,
Шепоче щось у зарослях калині.
Я з вереснем- коханцем віч на віч
Зустрілась вчора знову у долині.
Манірно мене в танець запросив,
Проміння золоте вплітав у коси,
Цей безсоромник серце полонив!
Тому розгублено тут озираюсь досі:
Куди пішов? Чому так швидко згас
Його обіймів, слів гарячий подих?
О, Вересень! Гарячий ловелас!
Був - і нема! Без обіцянок жодних...
Обманювали Осінь ми із ним,
Та все оте, що було поміж нами,
Пройшло, розвіялось, як дим,
І відлетіло разом з журавлями.
Перевод Григория Пономарчука:
Уж прозвенел сентябрьский звонок,
И всё прошито ниточками солнца...
Еще не осень, но уже намёк:
Объятия - паутинки-волоконца.
Целуется сентябрь, что корнет
Осенней ночью в зарослях калины...
Я с шалым сентябрём столкнулась тет-а-тет,
И были мы одни в объятиях долины...
Галантно он на танец поманил,
Вплетая лунный свет в девичьи косы...
Бесстыдник моё сердце полонил!
Как он посмел? К чему теперь вопросы...
И вдруг пропал! Ушёл без лишних фраз,
Куда исчезло тёплое дыханье?..
Коварный месяц - жаркий ловелас!
Какие он шептал мне обещанья...
Обманывали осень вместе с ним,
И всё, что было лучшего меж нами.
Прошло, увы... развеялось, как дым,
И улетело вместе с журавлями.