Так часом хочу гучно заспівати,
щоб аж пройшли по тілу дрижаки
і на тім світі щоб почула мати,
як син співає начебто акин.
І щоб із моря чайка прилетіла
послухати співочий, щедрий спів,
і швидше щоб смородина поспіла
в саду моєму від душевних слів.
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
І стрімко в хаті двері відчиняю,
співать збираюсь до самозабуття,
хоч до пуття мелодії не знаю.
Та чи дозволить заспівать життя?