Дива...
Маргарита Метелецкая
http://www.stihi.ru/2019/09/17/2985
---------------------------------------
Минають вересневі дні...
Тобі пишу з якогось дива,
Що ніч безтямно породила,
Як з мушлі на морському дні...
Шукаю праведні слова
І найніжнішої оздоби,
Аби Тобі лиш до вподоби -
Такі дива...Такі дива...
А найдивніше - в чому сенс?
Тобі, як пустощі барвисті,
Хоча б вони і тричі чисті,
Без перебільшень ні на пенс?
Спекотний вересню, покинь,
Торкать мої сердечні струни,
П'янкий пропонувати трунок,
Бо не ірже весільний кінь,
Обручка котиться в піски,
Де кваплять паморозь на коси...
Любовних віршів - цілі стоси,
Та не збуваються казки...
Все ж мрія ледве животіє -
Думками дурень багатіє...
********************************
Сентябрь уже почти затих...
Тебе пишу (с какого дива?),
Что ночь бездумно породила
Как бы из раковин морских...
Я строю чистых слов леса,
Нежнейших, словно божья милость,
Чтобы тебе лишь пригодилось...
Вот чудеса так чудеса!
В чём чудеса, их смысл? - Вопрос!
Тебе - игрою вечных истин?
И будь они хоть трижды чИсты
И не важней, чем в этом спрос!
Сентябрь, огнём своим не тронь
Сердечных струн, души избыток,
Пьянящий не сули напиток...
Увы, не ржёт мой брачный конь,
Кольцо закатится в пески,
Где иней падает на косы...
И лишь стихов любовных - россыпь,
Но не сбываются мечты...
И всё ж мечта пока что тлеет -
"ДумкАми" дурень богатеет...