На блакитнім небосхилі
Білих хмар кошлаті хвилі.
Я собі на спині лежу,
І за ними пильно стежу.
Та он схожа на собаку,
Біля неї квітка маку.
Ця нагадаує корову,
Дві лівіше наче брови
В татуся, коли він хоче
Показати страшні очі.
Та он схожа на гітару,
Ця з труби пускає пару
Наче пароплав у морі...
Безліч різних нам історій
Можуть хмари розказати.
Варто лиш уяву мати.