http://www.stihi.ru/2019/09/30/7490
Далёкий грохот поездов -
Сквозь ночи всех моих бессонниц…
Я и теперь не из затворниц…
О, кто бы с радостью - под кров?
К себе ль на кофе пригласил,
Про жизнь спросил - душевно слушал?
О, кто бы прошептал на ушко,
Что облик мой ещё красив?
Но в жизни каждому своё -
Живёт себе он, как умеет,
Свои надежды лишь лелеет,
И нежностей не признаёт…
Звонит вдруг кто-то иногда…
А в сны - грохочут поезда…
Оригинал
Далекий гуркіт поїздів,
Що наскрізь мчать в неспані ночі,
В тремкі тривожності пророчі -
О, хто б мені тепер зрадів?
На каву слушно запросив...
Про прикре запитав й послухав?
О, хто б прошепотів на вухо,
Що дуже класна я єси ?
Та кожний втупився в своє -
Сам рясти топче, як уміє...
Плека в собі - свої надії
Чи ніжності не визнає...
Подзвонить хтось вряди-годи...
А в сни - гуркочуть поїзди...
Аватар со странички Маргариты Метелецкой.