Що ти хочеш від мене? Аморфних пробачень?
Чи щоб я відчепився, покинувши все?
Хай там як, та вже досить химерних означень,
Майже повністю висох від фарби офсет.
Не торкайся до серця мінливим декором,
Ти ж сама накладала на нього табу.
Десь подівся мій сон, я прокинуся скоро,
Недоречним стає вкотре збурений бунт.
Розпадаються атоми дружніх стосунків,
Що поробиш, табу прижилося між струн.
Як не зви, не гримить моя блискавка лунко,
Не чекай благодаті розчулений струм.
Я ж хотів гаптувати любов’ю твій подих,
Що казати, дістав би небесний кришталь.
Я би зрікся назавжди своєї свободи,
Тільки гордість табу, мов облудна вуаль.
22:04, 11.10.2019 рік.
Зображення: https://www.cryocenter.ru