Я Бога знедавна молю про єдину краплину.
Єдину. І чисту настільки, що навіть пречисту.
Заради краплини до Бога молитвою лину,
складаю слова у вірші і молитви намисто.
Я Бога молю на краплину залишити сили
у мить, коли сил не зостанеться навіть на подих,
у мить, як остання миттєвість на світі приходить
і вже не важливо, чи буде краплина красива...
Я Бога молю... Сподіваюсь... Надіюсь... І вірю...
Єдину сльозу – по щоці, лиш одну – на прощання,
у пам'ять про те, що щасливим я був у коханні...
Єдину краплину... Єдину сльозу... І – у вирій...