Намалюю найгірший яскравий грим,
і шпаргалку із текстом в кишені сховаю,
я сьогодні бездарний актор-пілігрим,
що постійно слова головні забуває.
Я стою не на сцені - на лезі ножа,
і сталеві хребти упиваються в ноги,
і скрегоче іржею покрита душа,
розкриваючи суть інтернет-діалогів.
У мого режисера уява слабка,
і сюжет застарів років тисячу тому,
та у звичному жесті злітає рука,
і я знов про любов декламую глухому.
У фіналі зберу колючки від троянд,
і піду до сліпця танцювати до ранку,
почеплю я на стіни три сотні гірлянд,
і станцюю для нього гарячу циганку.
А на ранок... удар від жорстоких прозрінь,
і зіпсований грим, і пусті монологи,
я бездарний актор, я ховаюся в тінь,
і даремно чекаю на мить допомоги.
Гільйотина вже поруч, нагострено ніж,
аплодують актору фінальної сцени,
ну ж бо, кате, не стій, пілігрима розріж,
і нехай порадіють хоч раз манекени!
22.10.2019