Йдуть роки, спливають, як вода.
Та сьогодні чую заповітне:
"Я тебе нікому не віддам.
Хай у нас в серцях весна розквітне.
Я тебе нікому не віддам.
На руках носитиму довіку.
Не минуть нас горе і біда –
То удвох знайдем розради й ліку".
Не минуть нас горе і біда –
Перемелем в борошно крупчасте.
Я тебе нікому не віддам,
Запізніле, вистраждане щастя.
Прихилю веселку до воріт
І зірками всиплю підвіконня.
Я тебе чекала стільки літ
І гукала уночі спросоння...
У щасливих панн легка хода,
Ніжності і радості без міри.
Що моє – усе тобі віддам,
Лиш за те, що ти у мене вірив.