Не спиться...

Людмила Дзвонок
Мені не спиться. Щось в мені не так?
Не хочу сумувати! Чомусь сумно.
Мої думки, як риб'ячий косяк...
Використовую свій час я нерозумно!

Дається ніч на здобування сил,
Щоб відпочити від трудів всіх денних,
Вже ніч прийшла, не видно небосхил...
Нехай відійде клопіт повсякденний!

Спи, душе, спи! Нехай вже зморить сон,
Побач у нім все те, про що є мрія...
(Хоч грузики прикласти до тих скронь!
Вони хоч зможуть на той сон подіять).

Не спиться. Ніч. Що криється в мені?
Від чого оті думи безкінцеві?
Що, дні осінні? Так, не весняні...
Мені б до серця дні лише травневі!

Коли все квітне!.. Той батьків садок
В уяві через стільки років! Згадка...
Букет бажаний... У руках бузок...
І наша гуляйпільська річна кладка!..

Розгадку маю, знаю, чом не сплю,
Кортить назад, в далеке те минуле,
Реально бачу постать там свою
Й кохання те... У серці не заснуле!
             07.11.2019