Через дырки в черепе можно видеть звёзды,
Не считать что мир наш так обидно прост.
Взрослые приходят, пачкают серьезным,
Пичкают микстурой на любой вопрос.
ФантомПризрачный (В.П.)
* * *
Через діри в черепі сині зорі видно,
Хоч, звичайно, Всесвіт осягнуть не нам.
А дорослі вкотре ллють у нас солідне,
Гасять світло кайфу дочкам і синам.
В черепі поволі зріє парость думки,
Тільки б не сполохав той сторонній звук!..
Так ти зачаївся – прагнеш порятунку
Від отих наскоків: «Знову – в ноутбук?!»
Від порад корисних потерпають зорі
(«Знов гіпотонія?.. Знов не так ти сів?»).
Тільки б син був сильним, звичним і прозорим,
Тільки б став слухняним, звичним, «як усі».
Назріває в домі інтернетна криза –
Вимкнути зібрались мій незвичний світ.
А самі встромили носа в телевізор
І загальмували мій до зір політ.
2019
© Олег КРАВЧЕНКО