(Поминальная молитва)
В шестнадцатом, когда меня убили,
цвело там что-то, где-то там бубнили,
там, меж местечек Бричево – СорOк,
где я никак ладони не согрею,
что наслано здесь тиф иль диарею?
Звезда упала и нахлынул срок.
Но минет час. Пусть что-то неуместно,
через весну вам я таки воскресну
меж местечковых сплетен и овец
звезда падёт, и кто-то бросит: хватит,
и ветер, зарыдав, слова подхватит,
и придет срок, и вновь придёт конец.
И вновь напоминаньем укоризны
там, между местечковых стен отчизны,
где дуростью, секирой иль багром,
иль кирпичом придётся стать убитым,
виском ли угожу я под копыто,
вновь слуха прикасается: погром.
5-6 ноября 1994 г., Мюнхен
Мойсей ФIШБЕЙН
КАДІШ
(Поминальна молитва)
Я вбитий був шістнадцятого року.
Щось там цвіло й бубнявіло, нівроку,
В містечках поміж Брічева й Сорок,
А я ніяк долоні не зогрію,
Бо хтось наслав чи тиф, чи малярію,
Бо впала зірка і приходив строк.
Та час мине. І я таки воскресну,
І вже на другий рік, на другу весну,
Між інших піль і містечкових стін
Зоря впаде, і пролунає: досить,
І вітер наді мною заголосить,
І прийде строк, і знову прийде скін.
І знову там лишатимуться близни,
Там, поміж містечкових стін вітчизни,
Де пошестю, сокирою, багром,
Цеглиною було мене убито,
Де скроні вже торкнулося копито,
Де слуху вже торкнулося: погром.
5-6 листопада 1994 р., Мюнхен