Останній день у осені – плаксивий,
До ночі з ранку дощ не ущуха…
Туман розлігся дідом старо-сивим,
Земля ледь диха, сонна і глуха.
Краплистий дощ, холодний і невтішний,
Цибаті краплі… Холодно в душі…
Та день оцей ніскілечки не грішний,
Хіба що погляд в сірі комиші?..
Цей день останній скапує сльозою,
Листки сухі злий вітер обрива.,
І срібно-золотою органзою
Зима на білих санях виплива.
Тож день цю мить оплакує тривожно,
Дощу срібляться сірі батоги.
В зими відплакать осені не можна,
Бо все байдуже й мертве навкруги…