ЦВЕТОК
Перевод с украинского:
В дол пойду, в кутке зелёном
расстелю спидницу*,
И под взглядом небосклона
дитятко родится.
Завяжу пупок неспешно
да наплачусь вволю.
И дитя, цветок безгрешный,
понесу в подоле.
Очи б спрятать, да едва ли –
тут как тут соседки:
– Добрый вечер, что достали?
– Счастье. Будто с ветки…
Принесу находку в хату,
мать слезми зальётся,
скажет: – Горем я богата… –
после улыбнётся. –
У младенчика, гляди-ка,
васильковы очи.
Хоть подарок невелик, а
веселей… Звоночек…
Череды-ромашки нега
разлита в купели.
Лишь бы очи цвета неба
чистого глядели.
Дочка вырастет с пелёнок
да про тятю спросит.
– Там, где рощи шум зелёный,
кто цветов не косит…
Хмель брала я мерой полной,
обо всём забыла.
А теперь уж и не помню,
почему любила.
Полный месяц, верно, знает
с аксамитной зорькой…
Тот, кто долю проклинает,
будет с долей горькой.
Оригинал: http://www.stihi.ru/2008/09/25/2136
В гай піду на полонину,
Простирадло кину,
Під очима небосхилу
Народжу дитину.
Зав’яжу пупок поволі,
Слізно сповиваю.
Понесу дитя в подолі,
Наче квітку з гаю.
Очі у Сірка позичу,
Здибавши сусідку.
– Добрий вечір я вам зичу.
Що придбали? – Квітку…
Принесу її додому,
Там сердита мати.
Насвариться, а потому
Стане заглядати.
– Подивись, у немовляти
Сині оченята.
Візьме ненька колисати,
І розквітне хата.
Будемо дитя в маруні,
Череді купати,
Й очі ті небесно-сині
Ніжно милувати.
Донька виросте з пелені
Скаже: – Хто мій тато?
– Де шумлять гаї зелені,
Квіточок багато.
Я зірвала щастя в гаї,
А журу згубила.
Зараз я не пам’ятаю,
Чи його любила.
Повний місяць, певно, знає
Й оксамитна зірка…
Хто на долю нарікає,
В того й доля гірка.
_________________
*Спидница - сшитая юбка у украинцев (Этнографический словарь)
Яндекс-фото