Не пишеться

Не пишеться... не пишеться, хоч плач...
Слова в кутках висять у павутинні,
заплуталися і шепочуть: "Ми не винні...
ми світлотінь лише... пробач... пробач..."

Думки втекли, десь в сутінках блукають,
рука завмерла... й зупинився час,
мов дикий кінь, утік в степи Пегас,
і крила більш поета не тримають.

Порожні очі дивляться у світ,
колись вони піднесенням палали,
колись вони жили... колись кохали...
сьогодні ж не розгледиш навіть слід.

Не пишеться... не пишеться, хоч плач...
Обходять люди привида німого,
який молився вже і чорту й богу,
за що й отримав сто зі ста невдач.

Затерся слід старого олівця,
не йдуть слова - пішли у інші двері,
рука шедевр не створить на папері,
вкриває пил вчорашнього творця.

19.12.2019