Автор: Людмила ЮФЕРОВА, страница автора http://www.stihi.ru/avtor/lyudayuferova
Перевела с украинского языка Инесса СОКОЛОВА
***
Ты чувствуешь стремленье наших душ,
Когда объятиям не видно края?
Влечение из дружбы прорастает,
Пусть мир смеется, думая про чушь.
Приятно в размышлениях родство,
Оно же переходит в уваженье,
А дальше в творчество и вдохновенье,
В ручей стихов, возможно, мастерство.
Как сладостно влеченье наших тел,
Вот в страсти мы купаемся горячей,
С тобою мы одно, от счастья плачем,
И эти ощущенья – не предел.
Как щебет птиц, слова волнуют кровь,
И рассыпаются как изумруды –
Воображаю так – пылают страстью губы,
Всё вместе, значит – к нам пришла любовь.
---
Оригинал: http://www.stihi.ru/2015/09/16/9996
Як хочеться, щоб так було й насправдi...
Ти відчуваєш потяг наших душ,
Коли обіймам не буває краю?
Той потяг, вірю, в дружбу проростає,
І світ сміється райдужно довкруж.
Я знаю про спорідненість думок,
Вона переростає у повагу
І детонує творчість і наснагу –
І ллється віршів золотий струмок.
Який солодкий потяг наших тіл,
Як пристрасть прокидається гаряча
І ми удвох у всесвіті неначе,
І здивування й відчуття – навпіл.
І в щебеті довірливих розмов,
Здається, розсипаються смарагди…
Як хочеться, щоб так було й насправді
Й усе разом назвалося «любов».