Коли насуваються святки,
рішучістю серце озброй,
співати зимові колядки,
з Давидовой підем Звіздой.
З ялицями поруч вертепи,
виспівує дзвонами храм,
аби не потрапить в халепу,
читай Євангелію сам,
або пригадай крок за кроком
пророцтво, що Він написав,
а ти пам’ятаєш і досі
і влітку, і взимку, і в осінь…
Так це ж той біблійний анклав,
де… йшли чаклуни до вертепу,
вагомі скарби тягнучи,
навстріч прямував недотепа:
- Чи бачив ти Зірку вночі,
яка спалахнула раптово,
немов золотий смолоскип,
а ще підкажи нам, братове,
де мешкає тесля Йосип?
- Не знаю, Йосип він чи Йосип,
є хлоп в нас – вагітну привів.
Той вуйко ховається досі…
Ось там, на горі, бачиш – хлів.
Мо’ й справді, той, хто вам цікавий,
знаходиться саме отам?
І тишу цілющу цикади
збудили над гуртом отар.
А там, із колиски Ісуса,
з обіймів пахких курая
в сповитку, із сукні матусі,
всміхалось святе немовля.
Волхви приклонили коліна
й читають небесний реєстр:
що аж до сповитку Турина
за нас Він нестиме Свій хрест.
29.12.19