Гадалося в дитинстві, мама - вічна!
Про смерть і думка навіть не жила.
Щоби ця мила, ніжна, симпатична -
та десь поділась? Щоб навік пішла?!
Щоби тяжку. лиху свою годину
зустріти без матусиних долонь?
Без тих, що берегли мене щоднини,
Ламали лід і нищили вогонь?
І без обіймів ніжних, що колишуть,
голублять душу, забирають біль,
коли життя трясе, як вітер грушу:
Удачі - мимо, а невдачі - в ціль?
Коли дитя буденно каже "Мамо",
а ти - мовчиш... Це слово - не твоє...
А у душі сумних емоцій гамма
та розпач дятлом серденько клює.
... Спекла пиріг. А твій стілець - порожній.
Сім"я зросла, та місця вдосталь всім.
Віддам смаколик бідним подорожнім...
Ну як тобі в Небеснім Світі тім?
А.Я.