Земля пам’яті
Там смутком вкриті сині оболоні,
Де на причілку вітер часу ліг,
І батькові обпалені долоні
Тримають небо, мов тремтячий лист…
Земля там працьовита і дорідна,
Що хлібом дарувала трударів,
Стомилася від урожаю лиха:
Був щедрий засів в ту квітневу ніч.
Мов привиди, там зяють цятки вікон,
А в місто зазирають кабани;
Там жили люди понад Прип’ять-річкою,
Кохались, брались, діти в них росли…
Гіркий той трунок синіх оболоней –
То спомину прив’ялий аромат.
…Чорнобиль, він проріс крізь наші долі
Тим болем, що вікам не втамувать…
Оті ліси, могутні, кучеряві,
Давно вже про кохання не шумлять,
Й сади, пониклі під сурму заграви…
Їм нікого плодами частувать…
Але над небом, мукою зчорнілим,
Встає пророцтвом сонце золоте.
В Іллінськім древнім храмі літургія –
Христос Воскреслий милість подає!
28.04.13